Нездатність єврочиновників розблокувати Угоду про асоціацію з Україною свідчить про слабкість ЄС

Парламент Нідерландів зобов’язав уряд представити свої пропозиції щодо ратифікації асоціації з Україною до 1 листопада 2016 року. Компроміс знайти буде непросто, адже прем’єр-міністр Нідерландів хоче додати нові положення до угоди, які стануть сигналами  руху назустріч своїм невдоволеним громадянам.

Проти цього рішуче виступають Київ та Брюссель. Такий крок не тільки призведе до можливих додаткових поправок з боку інших держав-членів, але також буде означати перезапуск процесу ратифікації 27 державами-членами. Ця процедура, зазвичай, займає кілька років.

На сьогодні Нідерланди є єдиною країною, яка хоче внести зміни до угоди, що значно послаблює її позицію.

Один із способів переконати Європейську комісію змінити асоціацію з Україною і перезапустити процедуру ратифікації — заручитися підтримкою інших країн. Але це навряд чи вдасться зробити, адже аргументи у Нідерландів непереконливі: відносно невелика кількість голландських виборців, які взяли участь в референдумі, й сумнівні мотиви його ініціаторів.

Незважаючи на похмурі перспективи, у всіх сторін, здається, є бажання знайти вихід із глухого кута.

Окремі положення Угоди почали тимчасово застосовуватись з 1 листопада 2014 року, і вони є орієнтиром в боротьбі з корупцією,  у реформуванні системи правосуддя, в адаптації українського законодавства у відповідності зі стандартами ЄС.

Існує ще один небезпечний побічний ефект голландського вето — падіння репутації ЄС не лише в Східній Європі, але і в усьому світі.

Було б важко серйозно сприймати нещодавно прийняту «Глобальну стратегію із зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу», якщо країни-члени ЄС не можуть погодити спільну позицію щодо свого найближчого сусіда.

Перші докази такого падіння можна помітити вже зараз — наприклад, у спробі бельгійського регіону Валлонія блокувати угоду про створення зони вільної торгівлі з Канадою. В даному випадку реакція Євросоюзу була показовою — Бельгія має самостійно вирішити цю проблему, прибравши загрозу для ЄС.

Одним із можливих виходів із ситуації, що склалася, могло б стати ухвалення висновків Ради ЄС, у яких країни-члени дали б відповідь на конкретні питання, що викликають занепокоєність у голландців, які виступили проти асоціації з Україною.

Якщо цього буде недостатньо, Нідерланди також можуть відмовитися від ухвалення деяких положень Угоди, або взагалі відмовитися її підписати: подібна практика не є новою для ЄС.

Ірландія та Велика Британія так ніколи і не підписали Шенгенську угоду, а Данія залишила за собою можливість самій вирішувати, чи їй переходити на євро.

Такий крок дозволив би демократичним механізмам показати свою ефективність, пану Рютте — «зберегти обличчя» перед виборами, а Угоді про асоціацію — повністю вступити в силу.

Доти, доки рішення цього заплутаного трикутника не знайдено, Угода про асоціацію буде продовжувати діяти попередньо. Природа цієї угоди є такою, що більшість областей, які вона охоплює, підпадають виключно під компетенцію ЄС, наприклад — Зона вільної торгівлі, яка почала діяти з 1 січня цього року.

http://www.global-analityk.com/noviny/нездатність-єврочиновників-розблоку/