пʼятницю, 16 червня 2017 р.

Крім Мінського, США можуть підтримати інший формат врегулювання кризи на Донбасі

США можуть підтримати інший формат врегулювання кризи на Донбасі, ніж той, що був визначений в Мінських угодах, якщо цей формат служитиме для досягнення миру. Про це на короткій прес-конференції в четвер повідомила прес-секретар держдепартаменту США Хізер Нойерт.
 «Якщо сторони дійдуть згоди щодо будь-якого іншого механізму, і якщо він виявиться успішним, то ми його застосуємо», — сказала вона, зазначивши, що «Сполучені Штати як і раніше підтримують Мінські угоди».

У той же час Нойерт заявила, що Вашингтон продовжує закликати сторони у Мінському процесі дотримуватись досягнутих домовленостей. «Ми не задоволені ходом і реалізацією угод і дуже стурбований ескалацією насильства на сході України», — сказала вона.

Хізер Нойерт додала, що «не чула про те, що Сполучені Штати збираються запропонувати якийсь новий план».

Представник президента РФ Владіміра Путіна Дмітрій Пєсков, в свою чергу, зазначив, що «абсурдно стверджувати, що Москва мусить виконувати Мінські угоди».

«Часті заяви наших партнерів, що Москва повинна виконати щось в рамках Мінських угод є абсурдними. Цю безглуздість видно неозброєним оком, тільки варто прочитати текст Мінських угод», — сказав Пєсков у четвер в інтерв’ю телеканалу «Росія 1».

Він підкреслив, що врегулювання конфлікту в східній частині України залежить від Києва. «Коли ми говоримо про український внутрішній конфлікт, то його може вирішити тільки Київ», — пояснив представник Кремля.

Довідка. Російське військове угруповання, яке бере участь у війні на Донбасі, складається в основному з батальйонних і ротних тактичних груп, які були направлені з Південного військового округу РФ, а також підрозділів ВДВ та Спецназу ГРУ, дислокованих в західних і центральних військових округах.
За інформацією РНБО, ці групи нараховують біля 1600 осіб, а сепаратистські сили (в тому числі чимала кількість російських добровольців та «прикомандированих» солдат) оцінюється приблизно в 15 000 осіб.

Ідентифікація російських підрозділів, які беруть участь в інтервенції в Україні є складною, і базується на інформації про загиблих або полонених російських солдат. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що безпосередню участь у бойових діях беруть військовослужбовці наступних підрозділів: 76-та Псковська десантно-штурмова дивізія; 98-ма повітряно-десантна дивізія (Іваново); 106-та Тульська повітряно-десантна дивізія; і 9-та Механізована бригада з Нижнього Новгорода, а також військовослужбовці підрозділів сухопутних військ, головним чином механізованих бригад, дислоковані в Чечні. Російські солдати не носять відзнак, що нагадує ситуацію в Криму, коли він був захоплений армією РФ.

Також сепаратисти отримують з Росії зброю (в основному танки і артилерію).

У квітні під час виступу в Королівському інституті міжнародних відносин Chatham House в Лондоні Президент України Петро Порошенко зазначив, що єдина сила, яка перешкоджає російській агресії — українська армія. «Це єдина армія, яка не тільки має справу з російською агресією, але й в змозі ефективно її стримувати. Завдяки цьому ви можете відчувати себе в безпеці. (...) Хіба не це в першу чергу повинно хвилювати західне співтовариство? Чи не це воно повинно розуміти?», — риторично запитав він.


Сенат США схвалив нові санкції проти Росії та Ірану

У четвер Сенат США переважною більшістю голосів ухвалив законопроект, в якому йдеться про нові санкції проти Росії. Законопроект Сенату, прийнятий 98 голосами «за» і двома «проти» також передбачає нові санкції проти Ірану.

Законопроект також вимагає, щоб Адміністрація президента Дональда Трампа провела консультації і отримала схвалення Конгресу США перед можливим скасуванням або ослабленням санкцій проти Росії.

Перший варіант законопроекту був представлений в лютому після того, як в американських ЗМІ з’явилися повідомлення про контакти Майкла Флінна, тодішнього радника президента зі справ національної безпеки з російським послом Сєргєєм Кісляком.

Остаточний проект закону, прийнятий Сенатом в четвер, також передбачає санкції проти Ірану за роботи з виробництва балістичних ракет, підтримку міжнародного тероризму, постачання зброї для ворожих до США режимів і порушення прав людини.

Вищезазначений законопроект в тих своїх положеннях, які стосуються Росії вводить американські санкції проти «будь-яких осіб, пов’язаних з кібер-атаками та іншою діяльністю в цій сфері, з продажем зброї до Сирії, обвинувачених у порушеннях прав людини і корупції, пов’язаних з російською розвідкою або Міністерством оборони Російської Федерації». Закон передбачає посилення існуючих санкцій стосовно таких галузей російської економіки, як гірничодобувна промисловість, металургія, судноплавство, залізничний транспорт та енергетика.

У разі прийняття закону в його нинішньому вигляді Палатою представників і підписання президентом Трампом це може завдати шкоди відносинам США з європейськими союзниками, оскільки санкції США поширюватимуться, наприклад, на німецькі та австрійські компанії, які на даний час співпрацюють з Росією в наведених вище областях.

«Сполучені Штати повинні надіслати Владіміру Путіну і будь-якому іншому агресорові недвозначне повідомлення, що ми не терпітимемо ударів по на нашій демократії. Немає більшої загрози для нашої свободи, ніж атака на нашу можливість вільного вибору своїх лідерів без іноземного втручання», — заявив в ході обговорення законопроекту сенатор Джон Маккейн, республіканець та голова комітету в справах збройних сил Сенату.

Крім запровадження нових санкцій відносно Росії та Ірану, закон включає поправку, що підкреслює значення НАТО і важливість ключової статті 5 Вашингтонського договору, яка містить фундаментальний принцип взаємної оборони країн Північноатлантичного союзу — один для всіх і всі за одного.

Законопроект Сенату є найсерйознішим дотепер висловленням опозиції Конгресу до політики, або, скоріше, відсутності окресленої політики Білого дому стосовно Кремля.

Проте на законопроект чекає невизначене майбутнє в Палаті представників, в якій Адміністрація президента має більші можливостей для впливу на законодавців.

Державний секретар США Рекс Тіллерсон, виступаючи в середу на засіданні комітету у закордонних справах Палати представників, дав зрозуміти, що посилення санкцій відносно Росії може зірвати плани Адміністрації.

Відповідаючи на питання про майбутнє санкцій, введених проти Росії, Тіллерсон сказав, що не хоче робити нічого, що б «перекрило канали зв’язку з Москвою». «Ми працюємо (з Росією) в основному в кількох визначених областях, щоб з’ясувати, чи існують підстави до відновлення якихось робочих стосунків з російським урядом, які були б для нас корисними», — сказав Тіллерсон.

Для того, щоб законопроект про посилення санкції проти Росії і введення нових санкцій відносно Ірану став законом, Палата представників повинна проголосувати за остаточно узгоджений варіант законопроекту під час окремого, присвяченого цьому питанню засідання Палати представників і Сенату. Після цього президент США має його підписати або скористатися своїм правом вето.
Якщо б Адміністрація Трампа вирішила виступити проти нових санкцій щодо Росії, то вона б потрапила у складну ситуацію, оскільки законопроект, прийнятий Сенатом в четвер також передбачає одночасне запровадження нових санкцій відносно Ірану, що вимагав Трамп. У зв’язку з цим Білий дім мусив би відкинути введення більш жорстких санкцій проти Ірану, за які виступає, щоб не допустити посилення санкцій проти Росії. Крім того, на думку радників  провідних законодавців, — в Конгресі є більшість для того, щоб подолати можливе президентське вето.


Посол Норвегії: «Головний аргумент проти членства в ЄС — втрата суверенітету»

Посол Норвегії Уле Терє Хорпестад поділився норвезьким досвідом виживання в сучасному світі:
«У нашій країні з приводу вступу до ЄС двічі проводилися референдуми: в 1972 і 1994 рр. Але в обох випадках більшість населення висловилися не на користь Євросоюзу і європейської валюти. Результат голосувань  — 53,5% і 52%, відповідно.

Головний аргумент проти членства в Європейському Союзі — це втрата частини суверенітету країни, що означало б контроль ЄС над нашими рибними і нафтогазовими ресурсами. До того ж норвежці дуже прихильні до своєї спільноти. Тому побоювалися, що членство в Євросоюзі приведе країну до більшої централізації і важливі рішення будуть прийматися не на місцевому рівні, а в Брюсселі. Взагалі норвежці скептично ставляться до ідеї європейської централізації. Але підкреслюю, що Норвегія тісно співпрацює з ЄС по лінії ЄЕП і Шенгену. Норвегія — європейська країна».


«Сміттєва війна» Садового з Гройсманом триває

Очільник Львова Андрій Садовий, який є лідером партії «Самопоміч», заявив, що звернувся до Кабміну з проханням оголосити місто зоною надзвичайної екологічної ситуації. «Ми не маємо ніякого іншого шляху, щоб уникнути екологічної катастрофи. Рік тримались», — написав Садовий в Facebook.

Згідно із законодавством, зона надзвичайної екологічної ситуації оголошується в разі значного перевищення допустимих норм забруднення, коли виникає реальна загроза життю і здоров’ю великої кількості людей або якихось значних матеріальних втрат в результаті такого забруднення. Зону екологічного лиха оголошує президент країни на прохання РНБО або уряду.

Львівське приміське звалище в Грибовичах було закрите після пожежі в червні минулого року, коли там загинули три особи, і від того часу Львів змушений використовувати звалища інших міст, які одне за одним відмовляються приймати львівське сміття. У Садового навіть виникла ідея «імпортувати» сміття до Польщі, але виявилося, що це заборонено законом.

Андрій Садовий стверджує, що центральна влада навмисно влаштувала «сміттєву блокаду» Львова, щоб його дискредитувати. У квітні цього року він повідомив, що підписав меморандум з центральною владою про завершення «сміттєвої блокади» міста. Однак нічого так і не змінилося на краще. З різних українських регіонів раз у раз приходять повідомлення про те, що львівські сміттєвози зсипають сміття просто посеред поля, а зневірені мешканці Львова дедалі частіше блокують вулиці. Трапляється, що купи сміття підпалюють або потоки дощової води розносять їх по усьому місту.
У своєму пості в Facebook Садовий також згадав про плани зі створення нового полігону для міста. На його думку, це займе ще два роки.

Очевидно, щоб спонукати київських владоможців скоріше оголосити Львів зоною екологічного лиха 14 червня на фасаді міської ради Львова з’явився банер з написом «Порошенко, Гройсман, зупиніть сміттєву блокаду Львова!», продубльований англійською мовою. Як повідомляє місцева преса, мер міста Андрій Садовий заплатив за нього 2000 гривень зі своєї кишені.

Деяку рацію має прем’єр-міністр Володимир Гройсман, якій на засіданні уряду нагадав Садовому, що за ті 11 років, які він перебуває при владі у Львові можна було побудувати 15 полігонів і сміттєпереробних заводів, але нинішній львівський очільник виявився не здатним на такі дії. Нагадування про свою бездіяльність Садовий назвав «хамством».

У зв’язку з цим пригадується інтерв’ю Садового, яке він дав за пару років до трагедії у Грибовичах. На запитання, чому для Львова не побудують сміттєпереробний завод, хоча такі пропозиції від інвесторів постійно надходять, львівській мер відповів, що в такому разу поряд із заводом необхідно буде побудувати онкодеспансер.

Представник «Самопомочі» у Верховній Раді Сергій Кіраль, який до свого обрання в парламент працював в міськраді Львова, припускає, що глава Кабміну грає проти Садового за правилами Банкової.
Політолог Фесенко звертає увагу на те, що саме партія Садового разом з провладними фракціями забезпечила прийняття важливого для влади законопроекту про медичну реформу в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун (без «Самопомочі» голосів би не вистачило).

Владі ще знадобляться голоси «Самопомочі», оскільки скоро у ВРУ голосуватимуть ще за кілька проблемних законопроектів на зразок пенсійної реформи, прийняття у другому читанні медреформи, а головне — за зняття мораторію на купівлю-продаж землі. А значить львівське сміття ще буде предметом політичного торгу очільника Львова з одного боку, та президента з урядом — з іншого. Зрозуміло, що хто б не виграв у цих підкилимних ігрищах — програють прості українці.



Польща переповнена іммігрантами з ісламських країн

«Ми, поляки, відкриті, і ми не є нетолерантними, як скаржиться, але є певні межі, межі наповнення країни іммігрантами. Польща переповнена іммігрантами», — сказав на польському радіо TOK FM віце-прем’єр і міністр вищої освіти Польщі Ярослав Говін.

Інтерв’юер запитав високопосадовця, про яких іммігрантів йде мова. Говін відповів, що йдеться про іммігрантів з ісламських країн.

«Коли я був опозиційним політиком, залишив «Громадянську платформу» і продовжив свій шлях, у мене були контакти з представниками різних відомств і вони чітко сказали: «При такій насиченості Польщі іммігрантами, яка є сьогодні, особливо з ісламських країн, фахівці ще можуть контролювати те, що відбувається серед ісламських іммігрантів та надавати гарантії безпеки», — сказав Говін.
На думку віце-прем’єра, якщо б Польща прийняла 6 тис. іммігрантів, то потім за ними з’явилися б наступні, бо почав би діяти «принцип возз’єднання родин».

«У результаті за тими 6 тисячами з’явилося б багато тисяч родичів цих іммігрантів Адже мова йде про декілька десятків тисяч іммігрантів з ісламських країн», — переконаний віце-прем’єр.

Нещодавно Європейська комісія розпочала проти Польщі, Чехії та Угорщини процедуру щодо порушення законодавства ЄС у зв’язку з відмовою приймати біженців. Раніше Польща зобов’язалася прийняти біля 6 тис. біженців, які живуть в таборах в Греції та Італії.

Єврокрмісар зі справ міграції Дмітріс Аврамопулос зазначив, що держави, щодо яких розпочато вищезазначену процедуру матимуть місяць часу на відповідь ЄС. На запитання, чому Європейська комісія дала країнам місяць, а не два місяці, як це зазвичай буває в разі процедур про порушення права, він відповів: «Я думаю, що конкретні обставини справи, її значення вимагають, щоб час на відповідь становив не більше одного місяця».

«Прийом мігрантів — це не справа вибору країни, крім морального зобов’язання це юридичний обов’язок», — сказав на прес-конференції у вівторок Дімітріс Аврамопулос. Як він зазначив: «ЄК повинна бути справедливою по відношенню до країн-членів, які ухиляються від виконання своїх зобов’язань».

У вересні 2015 року держави-члени ЄС домовилися про переміщення 160 тисяч біженців з Італії та Греції. Крайнім терміном для завершення заходів визначено вересень 2017 року.

Незважаючи на те, що Україна не є членом Євросоюзу та має понад мільйон своїх переміщених осіб із зони бойових дій на Донбасі, треба бути готовими до того, що Брюссель намагатиметься нав’язати і нам кілька тисяч біженців з країн Африки та Близького Сходу. Тим більше, що прецедент вже був, коли минулого року для таких цілей намагалися використати Пункт тимчасового розміщення біженців у місті Яготин Київської області. Однак, наштовхнувшись на протидію місцевої громади, чиновники вимушені були відступити. Проте чи надовго?  

http://www.global-analityk.com/noviny/%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D0%B0-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D1%96%D0%BC%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%B7-%D1%96%D1%81/

Азербайджан святкує День національного відродження

За організаційної підтримки партії «Єні Азербайджан» (ПЕА) відбулася конференція на тему «Азербайджан зійде над світом як сонце», присвячена Дню національного відродження.

Як повідомляє SalamNews, на заході спочатку був продемонстрований фільм про змістовне життя і багатогранну політичну діяльність Гейдара Алієва. У стрічці були представлені висловлювання президента Азербайджанської Республіки, голови партії «Єні Азербайджан» Ільхама Алієва про значення Дня національного відродження.

Заступник прем’єр-міністра, заступник голови — виконавчий секретар ПЕА Алі Ахмедов, виступаючи на конференції, зазначивши, що 15 червня займає особливе місце в історії Азербайджану, підкреслив, що цей день є переломним моментом у долі нашого народу. Заступник прем’єр-міністра звернув увагу присутніх на значення двох важливих подій в сучасній історії Азербайджану — відновлення незалежності та Дня національного відродження.

Довівши до уваги, що на початку своєї незалежності Азербайджан зіткнувся з анархією, загрозою розколу і знищення, економічним спадом, міжнародною ізоляцією, Алі Ахмедов зазначив, що після повернення до влади на настійну вимогу народу загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва Азербайджан був врятований від цих бід і вступив на шлях розвитку, в республіці стали проводиться важливі політичні та економічні реформи, реалізована нафтова стратегія, досягнуто режим припинення вогню на фронті, почався процес формування регулярної армії, створено фундаментальні основи для розвитку суспільства.

Було відзначено, що розроблена Гейдаром Алієвим концепція будівництва сучасної незалежної держави заклала основу подальшого розвитку сучасного Азербайджану.


http://www.fort-europe.org/?p=1730

середу, 14 червня 2017 р.

Чому дипломатична криза навколо Катару несприятлива для США?

Кілька днів тому група арабських країн на чолі з Об’єднаними Арабськими Еміратами і Саудівською Аравією ввела дипломатичну й економічну блокаду Катара. ОАЕ і Саудівська Аравія звинуватили Катар тому, що він фінансує джихадистські групи. Напруженість в регіоні існує вже багато років, але нинішні несподівані та рішучі дії проти Катару не залишили йому жодного шансу врегулювати  розбіжності й уникнути конфлікту, пише на інтернет-порталі www.aei.org політичний експерт Ендрю Бовен.

Сполучені Штати ці події застали зненацька. Незважаючи на те, що під час зустрічі на вищому рівні в Ер-Ріяді було ухвалене рішення щодо зміцнення співробітництва із Сполученими Штатами Америки з питань безпеки, ані Абу-Дабі, ані Ер-Ріяд не попередили Вашингтон про свої наміри щодо Катару. Так само, як в 2015 році, коли Ер-Ріяд розпочав військову кампанію проти Ємену, раптова ескалація конфлікту в Перській затоці здивувала американських експертів.

У зв’язку з тим, що в Катарі знаходиться одна з найбільших американських військових баз, Вашингтон не може дозволити, щоб конфлікт між його союзниками в Перській затоці ще більше загострився. У цій маленькій країні дислоковано майже 11 000 військовослужбовців США, і підшукати для них інше місце в регіоні буде нелегко.

З ситуації, що склалася навколо Катару, одержать вигоду лише Росія та Іран. Президент Росії Владімір Путін вже запропонував  Туреччині та Ірану тісну співпрацю в цій справі. Крім того, Тегеран планує направити в Катар гуманітарну допомогу, сподіваючись використати конфлікт між державами Перської затоки.

Нещодавно Іран з тривогою спостерігав, як президент США Д. Трамп висловлював тверду підтримку Раді зі співробітництва країн Перської затоки (РСАДПЗ). Тепер Тегеран радіє тому, що відбувається, і недієздатність РСАДПЗ вважає ахіллесовою п’ятою президента США в регіональній стратегії. Росія також буде задоволена з роздробленості та стратегічної ослабленості РСАДПЗ.

Дуже важливо також і те, що президент Туреччини Ресеп Таїп Ердоган в рамках двостороннього оборонного договору послав в Катар 5000 військовослужбовців. Втручання Анкари у внутрішні суперечки в РСАДПЗ дозволяє чітко зрозуміти, якою обмеженою є свобода маневру Ер-Ріяду в цій організації. Навіть якщо Катар і його сусіди відновлять дипломатичні відносини взаємна недовіра залишиться. Якщо США не висуне чітких ініціатив, то це може бути першим кроком на шляху до розпаду РСАДПЗ, а Катар, Кувейт і Оман можуть створити свій альянс по боротьбі з Саудівською Аравією.

Тепер Сполученим Штатам, ймовірно, доведеться лавірувати між різними своїми партнерами, які будуть менш схильні співпрацювати в боротьбі проти Ісламської держави і Ірану. Залежно від того, наскільки затягнеться конфлікт, Росія, Іран і незабаром Китай зможе скористатися чварами в Перській затоці й ослабити стратегічну гнучкість США в регіоні.

Вашингтон обережно, але досить активно бере участь у вирішенні конфлікту. Звичайно, ця криза США не потрібна і Трамп чітко вказує на те, що через відсутність єдності в організації страждають відносини США та їх партнерів.

Один з найбільш важливих пріоритетів президента Сполучених Штатів — забезпечити, щоб американські партнери в Перській затоці активно брати участь в фінансуванні вирішення проблеми тероризму. Вашингтон не повинен сприяти будь-якій одній державі Перської затоки. Усі проблеми Сполучені Штати і країни Перської затоки повинні вирішити разом, вважає політичний експерт.