Сільське населення Колумбії не готове відмовитися від вирощування коки

Колумбія поступово просувається до мирного вирішення конфлікту між урядом країни і повстанськими рухами, проте сільське населення найбідніших регіонів, де десятиліттями вирощується кока, аж ніяк не раде такому розвитку подій.

За умовами мирної угоди між урядом і повстанським угрупованням марксистського толку ФАРК, всі бійці збройних формувань повинні скласти свою зброю і знайти собі мирну професію, вище ж керівництво займеться мирною політичною діяльністю.

Протягом багатьох десятиліть Колумбія вважалася одним з найбільших виробників коки і кокаїну. З листя коки роблять пасту, яка і є основою для виробництва наркотику. Вирощуванням коки займається переважно населення найбідніших сільських регіонів, яке користується захистом наркокартелів або повстанців. Однак тепер ситуація повинна змінитися, і на зміну повстанцям прийде невідома сила, яка кардинальним чином змінить життя місцевого населення.

Такою силою можуть стати злочинні організації, що ведуть активну діяльність у віддалених сільських регіонах з нерозвиненою інфраструктурою, їх діяльність варіюється від вирощування і торгівлі наркотиками до торгівлі людьми та нелегальної видобутку золота й інших копалин. Раніше повстанці ревно охороняли підконтрольні їм території, встановлюючи жорстко регламентований порядок, однак після їх роззброєння може початися справжня війна за переділ сфер впливу.

Уряд розробив програму фінансової допомоги таким сільським регіонам в рамках мирної угоди з повстанцями, проте місцеві жителі стверджують, що не зможуть існувати на доходи від вирощування будь-якої альтернативної культури, наприклад какао, авокадо або арахісу. З одного гектара коки селяни отримують 330 доларів на місяць, що не дозволяє їм навіть вибратися з убогості, а лише зводити кінці з кінцями. Інші культури будуть в кращому випадку приносити половину від того доходу, що дає вирощування коки.

Ще однією проблемою Колумбії досі залишається вкрай нерозвинена інфраструктура, і віддалені сільські місцевості практично позбавлені можливості вивозити вирощений важкою працею урожай для його продажу. У випадку з кокою, кажуть селяни, покупці самі забирали урожай, їм не потрібно було навіть виїжджати за межі села і нести логістичні витрати.

На сьогодні уряд Колумбії дивиться в майбутнє з оптимізмом, однак жителі сільських регіонів в розпачі та невизначеності сподіваються, що хоча б зможуть зводити кінці з кінцями і не стати жертвами війни за переділ сфер впливу.

http://www.global-analityk.com/noviny/сільське-населення-колумбії-не-готов/