Галузь «Освіта» складається не тільки з дитячих садочків та шкіл. Це ще досить велика інфраструктура, яка включає в себе методичне забезпечення, господарське забезпечення, бухгалтерське забезпечення, підвищення кваліфікації і т.д. Але це все поєднує те, що на ці «забезпечення» витрачаються кошти, і в досить великих об’ємах.
Методичне забезпечення (кабінети) на сьогодні функціонує на підставі Наказу Міністерства освіти та науки України «Про затвердження Положення про районний (міський) методичний кабінет» від 08.12.2008 р. № 1119. Згідно з цим нормативно-правовим актом:
- засновником є місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування;
- фінансування відбувається за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших незаборонених джерел;
- «завідувач (директор) вносить пропозиції засновнику стосовно чисельності та фонду оплати праці працівників».
Відповідно доволі часто кількість посад, які є у цьому методичному кабінеті залежить не від необхідності, а від того, у яких стосунках керівник цього методкабінету з вищим керівництвом.
Головною «роботою» методистів є навантаження підпорядкованих освітніх закладів реальною додатковою роботою. Переважно завжди це нікому не потрібна додаткова робота, а іноді взагалі суцільні дурниці, які вчителі, котрі зайняті реальною роботою, повинні виконувати. На виконання цих показників звітності витрачається безліч паперу, картриджів для принтерів, часу на написання відповідей, власних коштів вчителів для привезення цієї «макулатури» та іншого. Персональний склад «методистів» перед усім, це — бюджетні місця, які використовують для дам «бальзаківського» віку, для дружин (або щось інше) місцевих чиновників, котрих більше нікуди працевлаштувати... Чи можуть вони навчити чомусь новому чи допомогти молодому вчителю? Саме фахівців серед них можна шукати довго, але є поодинокі винятки. А чим взагалі займаються «методисти»? Тут можна фантазувати довго — і церемонія розпивання кави, і обговорення серіалів, новин, дамської моди та іншого... У кого на що вистачить фантазії. І все це за кошти платників податків.
Чого лише вартий Лист Міністерства освіти від 05.12.2014 р. №1/9-630 «Про неухильне дотримання принципів гарантування свободи педагогічної діяльності вчителя», який чітко вказує на те, що вчителю доводиться займатися чим завгодно, але не своїми прямими обов’язками. Л. Гриневич, перебуваючи на своїй попередній посаді голови Комітету ВР з питань науки і освіти, активно підтримувала залишення цих рудиментів старої епохи, що підтверджується документально. Звідки на це брати кошти в місцевих бюджетах — голову комітету ВР, а тепер міністра не турбує. При цьому передумовою для збереження таких кабінетів вважається «їх ефективна робота, яка суттєво впливає на якість освіти».
Варто згадати за лист міністра освіти та науки С. Квіта голові Одеської ОДА М. Саакашвілі, написаний влітку минулого року, де він звертається з пропозицією об’єднати зусилля щодо навчально-виховної роботі з молоддю, яка говорячи офіційною мовою — не поширюється. А якщо казати прямо — саботується, і це в досить складному регіоні з огляду на кількість вчителів та викладачів — «поціновувачів савєцької епохи» . А вже в цьому контексті влада на місцях зазвичай розповідає, що в бюджеті немає коштів.
Відповідно до відповіді ДКСУ, за 2015 рік видатки місцевих бюджетів на методичну роботу склали 632 363 512 ,65 грн — на роботу, яка має майже нульовий результат.
Висновок. Методичні кабінети в тому вигляді, у якому вони сьогодні існують, не займаються реальною справою. Їх максимум — отримати листа з «центру» та передати його далі. Тобто, використати функції «поштової скриньки». Поодинокі фахівці, які ще залишилися, мовчки тягнуть «свою лямку» та жодного впливу на процеси не мають. Основну свою роботу «методисти» бачать у тому, щоб навантажувати вчителів шкіл «додатковою роботою», таким чином підкреслюючи свою важливість. При цьому вони фінансуються з тих самих місцевих бюджетів, з яких фінансується загальна освіта і на яку завжди «немає грошей , але більше ніж пів мільярда гривень витрачено саме на методичні кабінети. Єдине, що можливе в цій ситуації — розформувати ці «методичні кабінети», передавши штатні одиниці під контроль директорів шкіл. Котрі саме і несуть відповідальність за свої навчальні заклади. І котрі зможуть ставити перед новими працівниками чіткі завдання. Бо інакше, не маючи чітких нормативів і фінансової самостійності, ані додаткові штатні одиниці, ані додаткові кошти у школи не потраплять.
До речі жоден методичний кабінет не відреагував публічно на те скандальне опитування» (Мається на увазі опитування, про яке йшлося в матеріалі «Міносвіти продовжує справу Табачника» http://www.global-analityk.com/noviny/міносвіти-продовжує-справу-табачник/ – Глобал Аналітик)».
http://www.global-analityk.com/noviny/сергій-солтасюк-методичні-кабінети-в/
Немає коментарів:
Дописати коментар